Укладання мозаїки: на сітці, на папері і з керамограніту

Сітка з тильного боку і папір з лиця

Лист на сітці тримає чіпи склосіткою з тилу. Сітка лишається в клеї назавжди. Лист на папері склеєний папером з лиця: папір знімають після того, як клей схопив чіпи, але до набору повної міцності. Третій варіант — чіпи керамограніту на сітці. Вони не просвічують, тому сірий клей під ними не дає плями, але шов між листами все одно має збігтися зі швом усередині листа.

Сітку перед роботою дивляться на світло. Якщо нитка відійшла і чіп висить, лист не «доклеюють» краплею клею на стіні: такий чіп пізніше стоїть вище за сусідів. Паперовий лист не мочать заздалегідь у відрі. Вода розм’якшує папір ще до притискання, чіпи з’їжджають, і рівний заводський шов уже втрачено.

Білий клей C2 і зуб 3–4 мм

Скло і світлий камінь кладуть на білий клей класу C2. Сірий цемент просвічує крізь скло вже після висихання, і пляма лишається під листом. Для керамогранітної мозаїки темного тону сірий C2 допустимий. На теплу підлогу, гіпсокартон і свіжу стяжку беруть C2 S1: жорсткий C1 на рухомій основі відпускає дрібний чіп першим. C0 у продажу майже не трапляється як робочий клас для мокрої зони, і для мозаїки його не використовують.

Зуб шпателя 3–4 мм. Зуб 6 мм і більший виганяє клей у міжчіпові шви, лист спливає, а паперовий шов забивається до затирання. Зуб 2 мм на нерівній штукатурці лишає порожнечу: лист дзвенить, у душі туди заходить вода. Клей наносять на стіну, лист ставлять і притирають теркою з гумою, щоб ребра зуба зім’ялися. Відкритий час звичайного C2 близько 20 хвилин. Якщо на гребені з’явилась плівка, гребінь знімають і наносять свіжий шар. У застиглий заміс воду не додають.

Як звести листи, щоб не було рамки

Заводський шов усередині листа зазвичай 1–2 мм. Шов між листами має бути таким самим. Якщо між листами вийшло 4 мм, на стіні читається сітка з квадратів 30×30 см. Це і є «рамка». Листи ставлять у розбіг або шов у шов, але лінію між листами ведуть по шнуру або по рейці, не «на око від попереднього».

Після кожного другого листа прикладають правило. Хвиля на мозаїці не ховається затиркою: затирка заповнює шов, а не піднімає завалений чіп. На зовнішньому куті чіпи не випускають за ребро «з запасом». Запас сколюється, а торець скла темніє. Кут або підрізають урівень, або зводять запилом, якщо товщина чіпа це дозволяє. Підрізку скла роблять щипцями або диском по склу, керамогранітний чіп — мокрим різцем.

Коли знімати папір

Папір знімають, коли клей уже тримає чіп, але ще дозволяє підправити його шпателем. На практиці це наступний день для звичайного C2, або кілька годин для швидкого білого складу. Рано знятий папір вириває чіпи. Пізно знятий папір уже вріс у клей, що вийшов у шви, і лицьова площина рветься разом із волокном.

Папір мочать поролоном, не струменем. Знімають від кута листа вниз. Чіп, що став вище, осаджують. Чіп, що провалився, знімають і садять на свіжий клей окремо. Після зняття паперу з лиця змивають клейове молоко, інакше епоксидна затирка ляже плямами. Сітчасту мозаїку так не мочать: вода з лиця заганяє клей у шви раніше часу.

Епоксидна затирка в душі

Шов мозаїки вузький і його багато на квадратному метрі. Цементна затирка в душі набирає воду, мило і пігмент і темніє смугами точно по стиках листів. Для зони прямого попадання води беруть епоксидну затирку. Її замішують малими порціями: робочий час суміші близько 30–40 хвилин, далі вона гріється в відрі і тягнеться нитками.

Затирають гумовим шпателем по діагоналі до шва, інакше маса вибирається назад із вузького стику. Змивають у кілька проходів круглим валиком або повстю, воду міняють часто. Кислий змив для епоксиду знімає вуаль, але на натуральному камені в тій самій розкладці кислоту не використовують: вона виїдає вапно. Керамогранітну і скляну мозаїку кислота не бере. Ходити по підлоговій мозаїці і вмикати душ можна після витримки, яку написано на банці епоксиду, зазвичай не раніше наступного дня, повне навантаження пізніше.

Фартух і суха стіна

На кухонному фартуху води менше, ніж у душі, але жир сідає в цементний шов так само. Епоксид і тут доречний біля плити. Якщо беруть цементну затирку, шов має бути щільним, без ямок по стику листів. Білий клей під скло на фартуху той самий: підсвітка знизу проявляє сіру пляму сильніше, ніж денне світло у ванній.

Розетку на фартуху вирізають до затирання. Отвір у склі ведуть від уже наміченого чіпа, не «гризуть» край листа плоскогубцями так, щоб сітка розпустилась на три ряди. Край отвору потім закриває рамка механізму, але дірка більша за рамку на 5 мм уже не ховається.

Типові помилки

• Сірий клей під скло або під світлий онікс.
• Зуб 8–10 мм, клей у швах, лист з’їхав до схоплювання.
• Шов між листами ширший за шов усередині листа, на стіні сітка квадратів.
• Папір зняли в той самий час, що й поставили лист, чіпи лишились на папері.
• Затерли цементом душ і отримали темні смуги по стиках листів.
• Не притерли лист теркою, під чіпами порожнеча, у душі туди стоїть вода.
• Додали воду в заміс, що вже почав схоплюватись.

Інструмент і витримка

На об’єкті для мозаїки достатньо шпателя із зубом 3–4 мм, гладкого шпателя для зняття плівки, гумової терки для притискання листа і короткого правила 1,5 м. Хрестики між листами не замінюють контроль шва: лист товщий за хрестик, і хрестик ховає якраз ту різницю, через яку з’являється рамка. Між листами шов тримають тим самим оком, що й шов між чіпами, і перевіряють лінійкою кожні два листи.

Цементний клей під мозаїкою перед затиркою витримують не менше 24 годин у нормальному приміщенні. У холоді нижче робочої межі з мішка, зазвичай близько +5 °C, цей строк нічого не гарантує: клей просто стоїть сирим. Епоксид не наносять по сирому клею. Вода з-під листа виходить у шов і лишає в епоксиді білі кратери.