Плитка під цеглу і гіпсова плитка: де доречна і як укладати

Три матеріали з одним малюнком

Гіпсова плитка — це литво з гіпсу, часто завтовшки 6–20 мм, легке, інколи вже фарбоване. Ніготь залишає риску. Вода для неї не бризки, а руйнування: тіло набрякає, фарба йде пухирями, кут кришиться в пісок.

Клінкер — обпалена глина. Він важчий, морозостійкий, з низьким водопоглинанням. Його місце — фасад, ганок, сходи, пояс біля землі. Це не декор вітальні, хоча вигляд цегли той самий.

Керамічна плитка «під цеглу» — звичайна кераміка або тонкий керамограніт з малюнком ложка. Вона тримає воду краще за гіпс, але мороз і фасад їй доступні лише якщо це справді морозостійка партія, а не інтер’єрний декор. Коробку читають, не вірять назві колекції.

Гіпс тільки в сухій кімнаті

Гіпсову цеглу лишають там, де немає пари і бризок: акцентна стіна вітальні, узголів’я в спальні, сухий коридор далі від мокрого килимка біля дверей. Ванна, душ, фартух плити, балкон, ганок і фасад для гіпсу не місце. Конденсат за шафою у ванній вже достатній, щоб незахищений гіпс потемнів.

Фарба на гіпсі має пропускати пару і лягати після монтажу, якщо плитка прийшла сірою. Нефарбований гіпс пилить і збирає слід від руки. Лак «у три шари, щоб можна було в душ» не робить з гіпсу клінкер: вода все одно знаходить торець і тильний бік.

Вага гіпсової цегли невелика, тому сухий рівний гіпсокартон у кімнаті її тримає. Це не дозвіл клеїти її на шпалери. Шпалери відійдуть разом із декором. Пил і побілку знімають, стіну ґрунтують.

Гіпсовий клей, не цементний C2

На голий гіпс не кладуть цементний клей класу C2. Цементний розчин лужний і мокрий. Гіпс від нього м’якшає, тильний бік розмокає, зчеплення зникає. Інший збій: гіпс випиває воду з клею плямами, на гребінці встає плівка, плитка ніби сіла і знімається через кілька днів.

Беруть гіпсовий монтажний клей, той, що виробник плитки вказав на коробці. Ним працюють і по гіпсокартону, і по бетонній стіні: слабкий матеріал тут плитка, не основа. Спину запиленої плитки теж ґрунтують, інакше клей сідає на крейду.

Шар тонкий, без коржів на сантиметр. Гіпсовий клей схоплюється швидше за цементний, заміс роблять малими порціями. Доливати воду в той, що вже почав густіти, не можна: шов потім сиплеться. Надлишок знімають одразу, поки він не встиг в’їстися в пористий торець.

Клінкер — інша плитка і інший клей

Клінкер під цеглу не плутають із гіпсом лише через коричневий колір. Його кладуть на вулиці і в мокрих вузлах фасаду, на морозостійкий клей, часто класу C2, із заповненням під плиткою без пустот. Вода, що замерзла в порожнечі, відриває плитку взимку.

Де клінкер доречний на фасаді, ганку і сходах, розібрано окремо: клінкерна плитка. Гіпсовий клей на вулицю з клінкером не переносять, так само як цементний C2 не переносять на голий гіпс у кімнаті.

Шов клінкеру часто широкий, 8–12 мм, щоб читалася кладка. Затирка морозостійка. Гіпсова затирка і гіпсова фарба на ганку змиваються першим дощем.

Кераміка під цеглу в інтер’єрі

Керамічний «кабан» і плитка-ложок під цеглу — це вже звичайне облицювання. Клей цементний: C1 вистачає на дрібний формат по рівній сухій штукатурці, C2 беруть на керамограніт, теплу стіну і вологе приміщення. Ґрунт під цементний клей на гіпсовій штукатурці обов’язковий, інакше гіпс основи вип’є воду так само, як гіпсова плитка.

Така кераміка стоїть на фартусі, якщо глазур тримає жир і тепло поруч із плитою. У душ її пускають лише як лицьовий шар по гідроізоляції, не замість неї. На фасад інтер’єрну кераміку не виносять: мороз ріже глазур, навіть якщо малюнок «як клінкер».

Товщина керамічної цеглинки часто 7–9 мм. Профіль на зовнішньому куті підбирають під цю товщину. Гіпсовий кутовий елемент сюди не підходить: він м’якший за кераміку і на ребрі витреться.

Розкладка, кут і ширина шва

Цегляний вигляд дає перев’язка, зазвичай на половину довжини. Ряд ведуть по лазерній рисі або по натягнутій нитці, не «на око від розетки». Гіпсові плитки гуляють по довжині на міліметр-два. Сухий ряд на підлозі показує, де шов роз’їдеться, ще до клею.

Шов 8–10 мм читається як кладка. Шов 2 мм перетворює цеглу на плитку-сітку, і весь сенс декору зникає. Колір заповнення близький до шва справжньої кладки, не білий «як у ванній», якщо контраст не задуманий навмисно.

На кут кімнати беруть кутовий елемент колекції, якщо він є. Запил гіпсу кришиться, торець лишається білим і м’яким. Керамічний кут або запил лиця — вже інша плитка, не гіпс. Різаний торець гіпсу ховають у примикання або фарбують разом зі стіною.

Різ, сушка і типові помилки

Гіпс ріжуть дрібним полотном або ножівкою, не мокрим диском. Вода з пилки всотується в тіло, плитка пухне до того, як стане на стіну. Скол по лицю не ховають затиркою: затирка на гіпсі темнішає плямою, якщо торець не загрунтований.

Клей набирає жорсткість за кілька годин, але фарбують і затирають не в ту саму годину. Орієнтир — наступна доба, коли шов не мнеться нігтем. Мокрий догляд, як у цементної стяжки, гіпсу не потрібен і шкідливий.

• Цементний C2 на голий гіпс.
• Гіпс у ванній, на фартусі плити, на балконі.
• Монтаж на шпалери і на пил без ґрунту.
• Мокра різка і набряклий торець.
• Шов 2 мм, через який цегла стає плиткою.
• Білий м’який торець на зовнішньому куті без кутового елемента.