Керамограніт на гіпсокартон і гіпсову штукатурку: чи можна і як

Коли гіпсокартон ще годен під плиту

Керамограніт майже не п’є воду і не повторює вигин основи. Рух стіни він віддає швом або тріщиною в тілі плити. Гіпсокартон між стійками пружинить, шуруп з часом сідає на частку міліметра, стик листів у ванній набирає вологу. Під фарбою це непомітно. Під плитою 1200×600 виходить щілина або відірваний кут.

Гіпсова штукатурка легша за цементну і гірше тримає зсув. Якщо шар на стук гуде або сиплеться піском з-під нігтя, плиту на нього не кладуть: відірве не клей, а сам гіпс. Суха тверда штукатурка в кімнаті без пари ще може нести дрібну кераміку. Великоформатний керамограніт по ній я не розкладаю.

Коротко: подвійний жорсткий гіпсокартон у сухій кімнаті — робоча основа. Один лист і сира гіпсова шуба у душі — спочатку переробка стіни, потім плитка.

Чому один лист 12,5 мм не тримає 1200×600

Стандартний стіновий лист має товщину 12,5 мм. На кроці стійок 600 мм він розрахований на шпалери і фарбу, не на жорстку плиту. Плита 1200×600 товщиною 8–10 мм важка і не гнеться разом із листом. Лист прогинається в прольоті, плита лишається плоскою, клей працює на відрив. Через сезон шов тріскає посередині прольоту, а не на стійці, де лист підпертий.

Тонший лист 9,5 мм для стелі під керамограніт не розглядаю взагалі. Вологостійкий зелений лист теж має ті самі 12,5 мм: колір картону не додає жорсткості. Він лише повільніше розмокає, якщо вода все ж дійде до сердечника.

Тому плита 1200×600 на одному листі 12,5 мм — погана ідея, навіть якщо клей дорогий і зуб шпателя правильний. Ламається не хімія мішка, а прогин.

Два листи і стійки через 400 мм

Під важкий керамограніт стійки ставлю через 400 мм, не через 600. Шістсот міліметрів лишаю тільки там, де стіна піде під фарбу. Два листи по 12,5 мм дають 25 мм сумарної товщини. Перший шар кручу вертикально, другий — горизонтально, щоб стики не збіглися. Стик другого листа не має лягти на стик першого.

Шуруп другого шару заходжу в метал стійки, а не лише в перший лист. Довжина така, щоб у профіль увійшло близько 10 мм. Головка врівень з картоном, без прориву паперу: дірка в папері — слабка точка під клеєм. Крок шурупів по краю близько 150 мм, у полі листа близько 200 мм.

Біля дверей, ніші й краю ванни додаю стійку, щоб край плити 1200 мм не висів у прольоті. Горизонтальний стик листів шпаклюю стрічкою і даю висохнути добу, перш ніж ґрунтувати. Сира шпаклівка під ґрунтом лишається м’якою і потім виходить бульбашкою під плитою.

Ґрунт на гіпсокартоні і на штукатурці

Гіпс забирає воду з клею швидше, ніж клей встигає набрати міцність. На пилу виходить плівка: плита ніби сіла, а через тиждень знімається з коржем. Тому лице листа і всі різані краї ґрунтую складом глибокого проникнення. Перший шар часто всмоктується на очах. Другий кладу, коли перший вже не липкий, зазвичай за 4–6 годин, якщо в кімнаті не сиро.

На гіпсовій штукатурці той самий порядок, тільки штукатурка має бути сухою на всю товщину, а не лише зверху. Темна пляма на світлому гіпсі — ще вода. Плитку на таку пляму не ставлю. Ґрунт тут не «для галочки»: він вирівнює всмоктування, інакше клей на одному краю плити вже схопився, а на другому ще тече.

Ґрунт не замінює гідроізоляцію. Це різні шари. Ґрунт лишається під клеєм у сухій зоні. У душі поверх ґрунту йде окремий гідроізоляційний шар, і вже по ньому клей.

Клей C2 S1: зуб, шар і порожнечі

На керамограніт по гіпсокартону беру клей класу C2 S1: підвищене зчеплення і еластичність, щоб дрібний рух каркаса не рвав шов. Клас C1, зокрема жорсткі суміші рівня CM 11, для плити 1200×600 на цій основі не беру. Літера T корисна на стіні, щоб плита не сповзала. Відкритий час E рятує, коли ряд довгий, але плівку на гребінці все одно не терплю: якщо клей завітрився, борозну знімаю і наношу свіжу.

Зуб 10–12 мм. Клей на стіну і тонкий шар на зворот плити, борозенки в один бік, потім плиту осажую так, щоб гребінь зім’явся. Під великим форматом на гіпсокартоні порожнеча небезпечніша, ніж на бетоні: у пустоті лист прогинається точково. Контроль простий — одну плиту знімаю. Зворот має бути в клеї майже суцільно, без сухих островів посередині.

Товщина шару після осаджування зазвичай 3–5 мм. Товстіші коржі на гіпсокартоні не ліплять: вони довго сохнуть і гірше тримають зсув. Воду в мішок — за нормою на мішку. Зайва вода дає слабкий клей, який на гіпсі висихає кіркою.

Гідроізоляція у мокрій зоні

Зелений гіпсокартон у душі — не гідроізоляція. Картон і гіпсовий сердечник все одно бояться постійної води. У зоні душа закриваю підлогу, підйом на стіну по периметру і стіни там, куди б’є лійка, окремим шаром: стрічка по внутрішніх кутах і по стиках листів, потім два шари обмазки. Другий шар — коли перший перестав липнути, часто за 4–6 годин. Плитку кладу наступної доби, не в той самий вечір.

Шурупи у мокрій зоні теж під шаром, не голі. Пропуск біля змішувача — типова дірка, звідки вода йде в стійку. Гідроізоляція заходить під змішувач до того, як його ставлять начисто, інакше гайка ріже вже готову плівку.

Суха стіна санвузла поза бризками може лишитися без обмазки, якщо лист вологостійкий, подвійний і загрунтований. Межу мокрої зони показую до клею, не після першої плитки. Клей по гідроізоляції — той самий C2 S1, не жорсткий C1.

Шви, сушка і що ламає стіну

На ректифікованій плиті 1200×600 шов тримаю 1,5–2 мм, не в нуль. На гіпсокартоні нульовий шов немає куди подіти рух каркаса. Хрестики виймаю до затирки. Затираю не раніше ніж за 24 години, на великому форматі часто за 48, коли клей вже не м’який під пальцем у пробному шві.

Великий формат на зібраній так стіні рахую окремо: укладання керамограніту 1200×600. Укладання плитки — від $15/м² (650 грн). Суму по конкретній стіні називаю після фото каркаса і формату плити.

• Один лист 12,5 мм і стійки 600 мм під плиту 1200×600.
• Клей ляпухами замість суцільного шару.
• Плитка в день ґрунту або по сирій шпаклівці стиків.
• C1 на великому форматі.
• Душ без стрічки в кутах, лише зелений лист.
• Шов у нуль на каркасі, який все одно трохи ходить.

В Одесі цю роботу робимо окремо: керамограніт 1200×600. Ціну називаємо по фото, того ж дня, і фіксуємо в договорі.